Історія кафедри

Кафедра патологічної фізіології була заснована у 1918 році, тобто через 2 роки після відкриття Катеринославського медичного інституту. На той час кафедра складалась всього з однієї кімнати на території «Земської лікарні» - нині лікарні ім. І.І. Мечникова. Засновником кафедри і першим її завідуючим був професор Антон Іванович Тальянцeв (1918-1928), який здобув вищу освіту в Московському університеті. Там він почав працювати в якості асистента на кафедрі загальної і експериментальної патології під керівництвом професора А. Б. Фохта. Антон Іванович присвятив себе дослідженню хвороб серцево-судинної системи.

У 1892 році захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. В 1918 році був запрошений на посаду керівника кафедри загальної і експериментальної патології у Катеринославський медичний інститут, де саме розробив методику моделювання закупорки гілок коронарних артерій шляхом введення у розтяту сонну артерію до гирла аорти довгого вигнутого зонду з боковими отворами, поміщаючи туди суспензію насіння плауна, рапса і т.д., чим значно підштовхнув медицину в напрямку розробки методів діагностики та лікування уражень коронарних артерій. З 1918 по 1928 рік співробітниками кафедри було видано 7 наукових робіт, присвячених порушенню місцевого та загального кровообігу, а також впливу змін функцій підшлункової залози на вуглеводний обмін.

Важливо зазначити, що коли професор А. І. Тальянцeв прийшов на кафедру, там викладався тільки теоретичний курс, а під його керівництвом почали проводитися практичні заняття. У 1929 році за участю професора було видано перше учбове керівництво по практичним заняттям для студентів. Через півтора роки після своєї останньої лекції, прочитаної у 1928 році, професор А. І. Тальянцeв помер, запам’ятавшись надзвичайною простотою та сердечністю як до своїх студентів, так і до колег.

У 1928 році за результатами конкурсу на посаду завідуючого кафедри був вибраний професор Федір Матвійович Бріккер (1928-1942) – представник харківської наукової школи патологів. Спочатку головна увага співробітників кафедри зосереджувалась на порушенні вуглеводного, жирового, білкового та газового обміну ти їх динаміки під час запального процесу. Матеріали досліджень на цю тему професор Ф. М. Бріккер отримав сумісно з А. Чарним, Ф. Суповицьким та Я. Лазарісом. Дані цих досліджень вважаються важливим внеском у вчення про запалення. Наступним напрямком дослідження стає вплив деяких бойових отруйних речовин на організм. Результати були успішними і ввійшли у спеціально виданий науковий збірник, що був присвячений протихімічному захисту.

Після цього увага кафедри у науково-дослідницькій діяльності перемкнулась на дослідження експериментальної терапії пухлин. Експериментальні дані були викладені в збірнику «Противоопухолевый иммунитет». Ф. М. Бріккер зайняв посаду замісника директора по науковій частині. Протягом декількох передвоєнних років він підняв рівень кафедри на досить високий рівень, об’єднував різні кафедри у спільних питаннях і допоміг багатьом молодим науковцям видати наукові роботи.

У воєнні роки кафедра була об’єднана зі Ставропольською та евакуйована у Ставропіль. Протягом двох з половиною років колеги обох інститутів займалися питаннями оборонної тематики, а також питаннями злоякісних новоутворень. У 1942 році від рук гестапо загинула більша частина співробітників інституту, в тому числі і Ф. М. Бріккер.

У післявоєнні часи завідувачем кафедри був Емануїл Яковлевич Стеркін (1945-1952), який був людиною незвичайних лекторських здібностей. Багато уваги приділив оснащенню кафедри. Під керівництвом Е. Я. Стеркіна співробітники кафедри займалась питаннями порушення вуглеводного обміну при патології печінки, цукровому діабеті, серцевій недостатності та ін. Співробітники кафедри підготували за цей час 2 кандидатські дисертації.

У 1952 році, у зв’язку з від’їздом професора Е. Я. Стеркіна, на посаду завідувача кафедри був обраний Іван Никифорович Сухотеплий (1952-1968). Спочатку співробітниками кафедри досліджувались питання участі нервової системи в реакціях організму на дію різних фізіологічних і патогенних факторів. Потім вивчалась участь нервової системи у пухлинному процесі. Результати роботи були викладені на 2-му з’їзді онкологів і 3-му республіканському з’їзді рентгенологів і радіологів УРСР.

Одночасно кафедра займалась організацією спеціальної спектрографічної лабораторії хімічних бластомогенних речовин і хіміотерапії пухлин в ЦНДЛ. Протягом 1952-1965 років, співробітники кафедри виконали 38 наукових робіт, виданих у різних наукових журналах і збірниках. Кафедрою надана допомога і створені умови для виконання 2 докторських і 5 кандидатських дисертацій.

У 1968 році І. Н. Сухотеплий раптово помер від інфаркту міокарда.

У часи керівництва Валентина Вікторовича Лук’янця (1969-1977) кафедра потерпала кадрову кризу, через що було посилено планування та виконання дисертаційних робіт асистентами. Поміж цього на кафедрі велась напружена науково-методична робота, яка полягала у вдосконаленні методики проведення лекцій і практичних занять і більш детальним програмуванням учбового матеріалу. Науково-дослідницька робота співробітників кафедри була присвячена питанням патологічної фізіології пухлинного процесу. Вивчались канцерогенні речовини середовища, фактори обміну речовин при пухлинному рості, взаємозв’язки регуляторних систем і пухлинного росту. В роботах В. В. Лук’янця розроблялася проблема нейропухлинних взаємозв’язків. В. В. Лук’янець був керівником 6 кандидатських дисертацій. Виконані і успішно захищені роботи сприяли розвитку нових актуальних напрямків дослідження пухлинної патології. За цей період співробітниками кафедри було опубліковано близько 120 наукових робіт, отримане авторське свідоцтво та 11 посвідчень на рацпропозиції. Співробітники кафедри виступали на 6 всесоюзних з’їздах і на 9 республіканських.

Під час керівництва кафедрою професором Олегом Івановичем Сукманським (1977-1997) змінився напрям наукових досліджень. Кафедра розробляла питання нервової трофіки і патогенезу нейрогенних дистрофій. Для вирішення проблеми патогенезу нейрогенних дистрофій були об’єднані зусилля співробітників кафедри патофізіології, нормальної фізіології та біохімії. Для виконання досліджень у цьому напрямі було придбано люмінісцентний мікроскоп «Люмам», поліграф, реограф та ін. Освоєні та впроваджені методи полярографічного визначення напруги кисню в тканинах, реографії, цитоспектрофотометрії та радіоавтографії. Також була проведена робота по удосконаленню викладання патологічної фізіології: переглянуто і оновлено лекційний курс, введені лекційні демонстрації експериментів і кінофільмів, створено фонотеку лекцій. Подвоєно кількість мікроскопів, придбані лічильні камери і лабораторний посуд. Виконувалась робота по створенню підручників та учбових посібників. О. І. Сукманським були написані глави: «Порушення водно-сольового обміну» і «Патологічна фізіологія травлення» для підручника за редакцією М. Н. Зайка.

У 1977-1997 році під керівництвом професора О. І. Сукманського було виконано 5 докторських та 6 кандидатських дисертацій. Опубліковано більше 180 наукових робіт, одержано 3 авторських свідоцтва.

У 1992 році співробітниками кафедри була організована та проведена Українська конференція патофізіологів.

З 1985 по 1989 роки введені письмові іспити, тестовий і ректорський контроль, розроблені ситуаційні задачі. Надалі, у зв’язку зі становленням незалежної України, було покладено багато зусиль на адаптацію навчальних матеріалів на українській мові.

У 1997 році професор О. І. Сукманський пішов на пенсію та виїхав до Одеси, де й досі викладає в Одеському медичному університеті. Кафедра патологічної фізіології у той час була об’єднана з кафедрою нормальної фізіології під керівництвом професора Петра Опанасовича Неруша.

Та вже у 1999 році кафедра була відокремлена під керівництвом професора Віктора Володимировича Колдунова (1999-2010), автора 243 наукових праць, 2 винаходів, 8 раціоналізаторських пропозицій, інформаційного листа. У той час були видані два посібника для практичних занять студентів з грифом ЦМК МОЗ України та два збірника тестів Крок-1, посібник з загальної патофізіології і патофізіології органів і систем. Основним науковим напрямом кафедри залишалося дослідження нейрогенних дистрофій. Разом з кафедрою нормальної фізіології 2001-2004 році виконувалась бюджетна науково-дослідницька робота «Вивчення механізмів нервової системи при дії екстремальних факторів».

Протягом 2011-2012 років кафедрою керував доцент Геннадій Володимирович Довгаль, який розпочав оновлення матеріального (інформаційні стенди та наочні навчальні матеріали) та методичного забезпечення кафедри. За цей час було опубліковано 9 наукових та 3 науково-методичні статті.

З 2012 року й понині завідувачкою кафедри є професор Довгаль Марина Анатоліївна. Під її керівництвом розпочато підготовку нового посібника для контролю знань студентів під час складання змістовних модулів (семінарів).

Професор Юлія Валеріївна Сілкіна виконувала обов’язки завідуючої кафедри з 2013 по 2016 рік. У цей період було оновлені методичні розробки для практичних занять студентів, база тестів, комп’ютерний клас, лекційний матеріал. У цей період було опубліковано 45 статей. Сумісно із колективом кафедри були оновлені навчальні стенди.

Сьогодні на кафедрі працює згуртований та творчій колектив науковців та викладачів, які щорічно публікують методичні та наукові статті, беруть участь у Міжнародних та Всеукраїнських конференціях, виконують суспільні обов’ язки і доручення, займаються спортом та вивчають різні мови!